Вплив втрати зору в практиці соціальної роботи Теорія об’єктних відносин підкреслює взаємодію, яку люди мають зі значимими людьми у своєму житті, інтерналізацію цих взаємодій і майбутню роль, яку цей досвід відіграє в психологічному розвитку людини (Melano-Flanagan, 1996).

Так говорить теорія об’єктних відносин наші минулі відносини можуть вплинути на наші майбутні відносини, тому коли дитина починає взаємодіяти з оточуючими, це може вплинути на те, як вона сприйме стосунки в майбутньому.

У теорії об’єктних відносин, об'єкти зазвичай є особами, частинами осіб (наприклад, груди матері) або символами одного з них. Основним об'єктом є мати. Відношення дитини до об'єкта (наприклад, до грудей матері) служить прототипом майбутніх міжособистісних відносин.

У контексті теорії об’єктних відносин термін «об’єкти» відноситься не до неживих істот, а до важливі інші люди, з якими людина спілкується, як правило, мати, батько або основний опікун.

Ключове переконання теоретиків об’єктних відносин таке: що ми прагнемо відносин, а не задоволення як припускав Фрейд. Віннікот вважав, що матері не повинні бути екстраординарними у своїх обов'язках, щоб сприяти розвитку доброго психічного здоров'я у своїх дітей.

Оскільки теорія Кляйна зосереджується на зв’язках між людьми та ситуаціями, метою терапії об’єктними відносинами є щоб допомогти людині розкрити ранній життєвий досвід, який може вплинути на її теперішні стосунки.