Країна офіційно націоналізувала свою нафтову промисловість 1 січня 1976 року на місці нафтової свердловини Zumaque 1 (Мене-Гранде), і разом з цим відбулося народження Petróleos de Venezuela S.A. (PDVSA), яка є венесуельською державною нафтовою компанією.

Політична корупція, хронічна нестача їжі та ліків, закриття підприємств, безробіття, зниження продуктивності, авторитаризм, порушення прав людини, грубе економічне безгосподарство та висока залежність від нафти сприяли кризі.

Лідери опозиції та деякі міжнародні ЗМІ вважають уряд Мадуро диктатурою.

З 1950-х до початку 1980-х років венесуельська економіка, яку підтримували високі ціни на нафту, була однією з найсильніших і найпроцвітаючіших у Південній Америці.. Постійне зростання в той період привернуло багато іммігрантів.

Після перемоги соціаліста-популіста Уго Чавеса на президентських виборах 1998 року Венесуела поступово зазнала відступу від демократії, перш ніж перейти до авторитарної системи правління, де політичні та громадянські права не захищені, а вибори не є вільними та справедливими.

5 серпня 2019 року Президент США підписав E.O. 13884, яка блокує всю власність і інтереси у власності уряду Венесуели, які знаходяться в Сполучених Штатах або знаходяться у володінні чи під контролем будь-якої особи Сполучених Штатів.